Купить Томмот Марихуана конопля

Оу, мажорище, привет, голубчики и голубушки! Сегодня я хочу вам рассказать историю, которую имели байтить от начала до конца - историю о том, как я закупила шишки марихуаны и стала самой независимой сучкой в своем хайповом райончике!

Было это на днях, когда ничего не предвещало беды, а я сидела в своей комнатке. Штрихом я позвала своего джантика, с которым мы всегда покупаем свеженькие закладки. Давно хотела оттопыриться на бошечках и почувствовать атмосферу олдскульной независимости. И вот, наконец, наш курьерчик прилетел, как на шаре, и показал свою хитрую улыбку - типичный нахал!

Он подошел ко мне и, открыв пакетик, предложил покурить. Не знаю, что взяло, но я решила не кидать байт и согласилась. Вот тут-то я и поняла, что в этот вечер накатаю веселья и свободы на всю голову!

Так я стала милейшей хохотунчикой во всем соседстве, весело отсмеявшись над каждой мелочью. Мне было все равно на весь этот мир - я была независимой сучкой, которая сама контролирует свои мысли и действия. И никакие мелкие кидалы вокруг не смогут меня остановить!

С этого момента моя жизнь превратилась в сумасшедший рейв, в котором я была королевой. Ничто не могло сравниться с глубоким вдохом дыма, который наполнял каждую клеточку моего тела. Я превратилась в воплощение свободы и расслабленности - мой мозг плавал в магической туманной облачности.

Бошечки марихуаны стали моим амулетом, который давал мне силы противостоять всем преградам и неприятностям. Я больше не боялась быть самой собой и бросать вызов этому сумасшедшему миру. Я стала независимой сучкой - царицей своего домена, держащей всю власть в своих руках.

Независимость - это то, что приходит изнутри, когда ты находишь свое настоящее "я" и не боишься его показать миру. А шишки марихуаны помогли мне открыть двери этой независимости.

Но, конечно же, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Со временем, я поняла, что необходимо найти баланс между независимостью и ответственностью. Ведь даже самая крутая сучка должна помнить о своих обязанностях в этом мире. А закладки, хоть и дают тебе волю и свободу, также могут стать твоим крахом, если не быть бдительной.

Так что, голубчики и голубушки, помните, что штрих от бошечек марихуаны - это всего лишь капля в океане независимости. Будьте собой, оттопырьтесь, но не забывайте о своих целях и мечтах. И тогда вы станете настоящими закадычными наркоманами-нахалами!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...